слабкий

-а́, -е́.

1) Який має невелику фізичну силу; прот. сильний. || В яких немає достатньої сили (про руки, ноги, м'язи і т. ін.). || Який знесилився, ослаб від хвороби, втоми, голоду і т. ін. || Погано розвинений, нездоровий, неміцний.

2) Який не відзначається твердістю, стійкістю, вольовим характером.

3) Незначний за силою, ступенем вияву. || Неяскравий, тьмяний. || Неголосний. || Незначний, малий. || Ледь помітний, відчутний.

4) Який має невелику потужність, енергію.

5) Недосконалий у художньому відношенні.

6) Не туго натягнутий, загвинчений і т. ін.

7) Неміцний, ненасичений. Слабкий розчин.

8) Нещільний, м'який (про ґрунт, породу і т. ін.).

••

Слабке́ керува́ння грам. — синтаксичний зв'язок між словами, за якого вибір відмінкової форми пояснювального слова обумовлюється не підпорядковувальним словом, а змістом висловлювання. **

Слабка́ голова́ — нерозумна людина.

Слабке́ мі́сце — щось найуразливіше, найдошкульніше у кого-небудь, у чомусь.